Коли в чоловікові прокидається батько?

І чому татусі так чекають хлопчиків?

Про те, що відчуває чоловік, який став батьком, розповідає Андрій Сергєєв

Татусі... Почати, певно, треба з того, що переважна більшість майбутніх татусів мріє про первістка-сина (спадкоємець - це звучить гордо!), Але у разі «невдачі» швидко знаходять собі виправдання у вигляді: «Пацана вистругати будь-хто зможе, а ось тендітну дівчинку...»Загалом, «фірма віників не в'яже, фірма робить капелюшки ... для цвяхів».

«Хочу сина!» - це, мабуть, перше з почуттів, яке накриває чоловіка.
Але слід визнати, що найчастіше чоловік любить, плекає і пестить саме доньку, а не сина. Це для дівчинки розкривається щедра батькова душа без жодних обмежень.

Уся «біда» хлопчиків у тому, що він неодмінно повинен відповідати образу справжнього чоловіка! Цей образ сформований у голові у батька і йому часом важко змиритися з тим, що син може і не дотягувати до цього образу. Або просто бути іншим ... Стосовно сина батько швидше суворий вихователь, ніж близька людина, друг.

Коктейль на ім’я «батько»

Батьківські почуття до першої дитини розвиваються доволі сумбурно. І намішано там – ой-ой-ой! Цікавість, гордість, побоювання, честолюбство, розгубленість, зніяковілість і, звісна річ, хвастощі - ось аж ніяк не повний перелік складових коктейлю під назвою «молодий тато».
Погодьтеся, усі ці почуття до дитини як такої стосунок мають дуже непрямий. У центрі феєрверку почуттів - особиста персона, власне «Я» татуся.

Відчуття причетності до чогось великого, таємничого, незбагненного вперше приходить, коли вушком – до збільшеного животика: «Ось зараз! Чув? Це він ніжкою штовхнув!». І накриває хвилею, коли «Покажи його!» Під вікнами пологового будинку. І - зовсім вже розгублено та незграбно - при виписці з пологового будинку, коли вперше береш дитину на руки. Радісне обговорення рідні: чиї оченята, чиї вушка, а носик - вилитий дідусів, але так, щоб усім хоч щось, але дісталося ... Оце щастя!

Ось у цю хвилину і приходить розуміння того, що тепер ви по-справжньому поріднилися через це диво, з'явилася справжня сім'я. Ти дивишся на немовля, таке смішне та безпорадне, і все ніяк не можеш повірити, що твоя дитина справді існує. І в неї вже є насилу затверджене усіма «інстанціями» ім'я.

Холодний душ для молодого батька

У те, що дитина все-таки існує, починаєш вірити в першу ж ніч, коли затишне гніздечко на двох раптом перетворюється на щось середнє між цирком Шапіто та камерою катівні. У голові надовго поселяються три тупих запитання: «Боже, скільки можна кричати?», «Ну що йому ще треба?» і «Коли ж це все скінчиться?».

Не перестаєш дивуватися своїй дружині, згадуючи некрасовське «коня на ходу зупинить...» І зненацька, перехоплюючи її божевільний погляд, розумієш, що треба терміново лягти на амбразуру з молочних сумішей та закаканих пелюшок.

Який тут секс?! Сон! Ось справжнє благо!

Але до всього звикаєш, побут швидко зміниться. Малюк росте - і тобі без нього вже сумно. І що він старший, то цікавіше. Коли він починає ходити та вигадувати свої власні дивні слова, то стає по-справжньому тобі цікавий, і ти остаточно залюбки переконуєшся: «Так, це моя дитина, і я – її батько!»